Людина приручивши тварину, намагалася не лише приборкувати її дикий норов, а вчилася лікувати її. З часом почала знаходити паралелі між своїм та звірячим організмом. І з рештою намагалася переймати лікування у тварин. Адже саме вони підказали людині, які трави під час якої хвороби, застосовувати. Чотирилапі на інстинктивному рівні завжди відчували, що і коли потрібно з’їсти при різних не дугах, спостережливість двоногих зробила із цього висновки і удосконалила їх. Власне кажучи, тварини досі навчають і частенько самі лікують нас, просто потрібно навчитися їх слухати та приймати їхню допомогу, та віддячувати їм тим же. Отож, про… ветеринара. Добрий лікар Айболит, він під деревом… не сидить…, а проживає у м. Луцьку і звати його Олександр Стариков. Цей лікар не даремно носить таке звання, він справжній геній сучасної ветеринарії, доказом цього є безліч врятованих життів, за які інші лікарі б просто не узялися, поставивши ярмо – безнадійні. Та нашого героя це не лякає, він хапко береться, за найтяжчі випадки і що дуже важливо навіть тоді, коли тварина безпритульна і оплатити операцію буде нікому… Олександр Стариков з дитинства мріяв стати ветеринаром. Досить незвичне бажання, для юного хлопчика, – дивувались знайомі і, чесно кажучи, думали, що врешті-решті здоровий глузд перевершить дитячі мрії. Та жага маленького дивака в зрілому віці тільки посилювалась. Він твердо вирішив, чому присвятить своє життя. І тепер двадцяти-семирічний чоловік – найкращий ветеринар у цілому місті, та й, мабуть, поза містом. Люди, які насправді люблять братів наших менших, усі знають Сашу в обличчя. Не раз було чути під дверима у вет. клініці фрази господарів, які привели своїх улюбленців: «Ми тільки до Саші!». Щодня біжить Олександр на допомогу і безпритульним тваринам, хоча й знає, що за це ніякої матеріальної винагороди не отримає. Часто-густо дуже пізно, втомлений чи хворий, після роботи, чимчикує у темні підвали міста і разом із волонтерами Волинського товариства захисту тварин рятує життя нещасним знедоленим істотам. З’явилася любов до тварин, мабуть, через власного пса, який своєю любов’ю і відданістю показав маленькому хлопчикові нащо здатні наші менші брати. І навіть, зараз через багато років Саша пам’ятає уроки любові чотирилапого. Не всі колеги розуміють диво-ветеринара, проте всі визнають його талант. Він береться за найскладніші операції, коли інші опускають руки. І як не дивно, після його втручання навіть приречені на смерть тварини, живуть довго і приносять радість своїм господарям, які не здалися і боролись до останнього. Робота лікаря від Бога, - дуже виснажлива, адже коли колеги після відпрацьованого робочого дня прямують додому, Стариков Олександр часто лише починає оперувати безнадійну тварину. Буває навіть цілу ніч рятує чиєсь життя. «Ларі хоче жити» Один із таких нічних випадків трапився із безпритульним песиком Ларі. Невідомий водій збив величезного собаку на тротуарі і щез у невідомому напрямку. Перебий таз, загноєння, – декотрі вет. лікарі пропонували усипити пса, ніхто не хотів возитись із такою травмою та ще за дарма. Та захисники тварин не опускали рук і таки звернулися до Олександра. В третій годині ночі була успішно завершена операція. Ларі з вдячністю споглядав на людей, так він врятований, він живий! «У попа була собака…» На Пасху цього року всі люди прямували до церкви, тільки не захисники тварин і не Саша. Колишній священник вирішив зробити «пасхальне диво» – розтрощити своєму ротвейлеру голову сокирою і викинути на сміття. На щастя, перед тим, як вивозили сміття пса знайшли люди, від був іще живий. Дзвінок - Волинському товариству захисту тварин, воно в свою чергу – Саші. Під церковні дзвони врятували життя собаці колишнього священника… Олександр любить свою роботу, як ніхто інший. Він щаслива людина, яка знайшла себе і роботі і у коханні, адже любляча дружина Олена завжди розуміє і підтримує, незважаючи на ненормований графік та нічні операції. Отож, правду говорить давня приказка – «допомагаючи іншим знайдеш своє щастя»! Дана Гарт