– Я побачила їхній автобус, який раніше використовували комунальники для розправи над собаками, а у дворі схопила за руку працівника цього підприємства, котрий розкидав отруту, – розповідає лучанка Любов Сорочук. За словами захисників тварин, після того, як чотирилапі з'їдали такі "гостинці", починалися справжні жахіття. Песики несамовито корчилися у передсмертних конвульсіях і вмирали страшною смертю. Один із чотирилапих, рятуючись від болю, порвав собі шию, падаючи на металеву сітку. Там тривалий час бився у судомах. Там і загинув. Скажете, що почастішали у місті випадки, коли безпритульні собаки нападають на людей? Не повірю. Просто з'явилася гостра необхідність назбирати собачого жиру, яким тварини обкладаються у зимовий період. Адже не перший рік мусується інформація, що саме собачий або борсуковий жир рятує від туберкульозу. За домислами. Принаймні так стверджують медики, котрі критично ставляться до подібних методів лікування. Скажіть, будь ласка, чи багато безпритульних тварин нападали на людей? Скоріш навпаки, двоногі брати можуть і нападають на песиків, випалюючи їм очі, мордуючи, вирізаючи шкіру із живого тіла собачки для порятунку його породистого родича. Міжнародна спільнота давно бореться за права братів наших менших. Любителі тварин у всьому світі жертвують чималі кошти на допомогу чотирилапим друзям. Пожертвують і тим, яким довелося жити на теренах нашої цивілізованої держави... Вочевидь лише культурні і виховані люди, якими, до речі, вважають себе наші земляки, ніколи не дозволять собі подібних жорстоких випадів. Більше того, не дозволять таке робити й іншим. А у Луцьку вирішують все за європейськими нормами, але з власним нахилом. Наприклад деякі керівники міського штибу рекламують себе відчайдушними захисниками чотирилапих. Скоріш для того, аби лишень отримати кошти від згаданої міжнародної організації. Далі, звісно, як у нашій країні – все за нормами. Європейськими! Якщо власть імущі дозволяють собі оббирати до нитки людей, то й ці гроші для собак заберуть до копійки. Отруту, яку нині вони використовують для отруєння братів наших менших, не можуть дослідити навіть у ветеринарній лабораторії. Кажуть, що, скоріш за все, вони використовують препарат для лікування туберкульозу в людей, але у великих кількостях. Невже не краще було б застосувати його за прямим призначенням? Тоді, можливо, не було б в Україні епідемії цієї страшної недуги. Цікаво, що за кордоном медики успішно борються з такою хворобою, яку у нас тривалий час лікують і долікувалися до епідемії.

Хоча у Європі зовсім по-іншому ставляться до проблеми безпритульних тварин. Там, зокрема, найбагатші люди беруть собі чотирилапих друзів у згаданих притулках. А породистість пса для них не є свідченням чималих статків, бо не надає особливого статусу у суспільстві. У нас, звичайно, думають про те, що собака, особливо бійцівська, яка заборонена у всьому світі для тримання і розмноження, – свідчення зверхності над людьми. Адже інколи тримання таких песиків свідчить про жорстокість та свавілля. Кричать про чималу кількість собак у так званому спальному районі. Але хто ж їх там розвів? Чи не люди, котрі привозять із сіл небажаних цуценят, підкидають їх під під'їзди? У підкинутих народжується потомство і т. д. До речі у Кримінальному кодексі України є стаття про жорстоке поводження з тваринами. І за таке поводження навіть існує покарання. Але чи багато тих, хто відповів за усією строгістю закону? Мені закидають, що у нас чимало безхатченків, яким необхідніша увага суспільства. Можливо й так, але, даруйте, спосіб життя вибирає кожна людина самотужки. Подекуди допомога людей бомжам стає змістом життя останніх, котрі нічого не збираються робити для того, аби існувати нормально. Наразі думаю, що згадка про людей без певного місця проживання – звичайнісінька відмазка, якою мотивують владці своє небажання допомагати братам нашим меншим.

А кіт і собака, за народним переказами, випросили у Бога хліб. Саме їм, а не людям Всевишній дав по пригорщі всякого жнива і наказав занести зерно господареві, котрого зобов'язано Творцем світу ставитися до тварин як до друзів. Даруйте, але, за цим повір'ям, саме кіт і собака випросили в Бога хліб! Людині нічого Всевишній не давав! Сьогодення Луцька свідчить про те, що накази Бога для них не більше як порожні звуки. Волонтери щодня на ринках обласного центру віддають чотирилапих у добрі руки. Інколи "добрі руки" кидають їм невеличкі пожертви. І за купюри цуцикам і котикам любителі тварин купують найнеобхідніше. Проте злі язики