Чимало читачів відгукнулося на публікацію "Знищують безпритульних собак заради прибутків від жиру?", розміщену в одному з номерів тижневика "Віче­­-інформ". Люди телефонували у редакцію та дякували за підтримку у боротьбі із підпільним знищенням братів наших менших. А Галина Михайлівна, котра мешкає у Луцьку і перебуває на заслуженому відпочинку, навіть прийшла у редакцію та принесла вирізану статтю із фінської газети, у якій йшлося про покарання 20-річного фіна за жорстоке поводження із собакою. Виявляється, що за побої, спричинені песику на території північної країни, згаданий чоловік отримав аж 70 діб арешту. Сплатив він за свою витівку ще й 420 та 6000 євро відповідних штрафних санкцій. А на майбутнє, як йдеться у друкованому матеріалі, тому молодику фінська феміда категорично заборонила навіть наближатися до тварин. – Моя донька Світлана вийшла заміж за фіна і мешкає там упродовж семи років, – розповідає Галина Михайлівна. – Я їздила туди у гості вже тричі. За словами літньої лучанки, найбільше у північній країні її вразило ставлення до усього живого. Дороги, особливо ті, що проходять через ліс, обгороджені двометровою сіткою. Щоб, бува, якийсь звір не вискочив раптово і не потрапив під колеса автомобілів. Довкола чисто, навіть викинутого сірника не побачиш. Що вже говорити про наші традиційні кучугури сміття. Дикі звірі, зокрема зайці та їжаки, зовсім не бояться людей і скачуть та повзають довкола у гущавині. А білі гриби, які донька Галини Михайлівни (на фото) назбирала у тамтешньому лісі, для місцевих жителів є справжньою „дичиною". Вони ж бо їдять лише печериці, придбані у супермаркетах. Щодо братів наших менших, то безпритульних тварин там взагалі немає. На ошийнику кожного песика чи котика містяться таблички, на яких вказані телефон та адреса власника. Коли ж такого напису немає, то комунальники відразу ж підбирають щеня чи кошеня та везуть у спеціальний притулок, де їх утримують, доки не підшукають нових господарів. За тамтешнім законодавством, наприклад, за жорстоке поводження із тваринами передбачене доволі суворе покарання. У Кримінальному кодексі України теж є відповідна стаття. Проте вона, на жаль, не діє. – Якби у Фінляндії хтось наважився підкинути у подвір'я цуценя, то про нього б у поліцію відразу повідомили люди, які випадково побачили це видовище, – продовжує розповідати Галина Михайлівна. – Там навіть не потрібні поліцейські пости на дорогах, бо про будь-які порушення дорожніх правил у відділок теж повідомляють очевидці. Словом, живе країна, сповідуючи закони у всіх сферах діяльності. А у нас, звісно, про таку законослухняність можна тільки помріяти. Чимало лучан співчутливо ставляться до братів наших менших, проте далеко не всі. Нещодавно, наприклад, поздихали граки, які, як розповідає лучанка Марія Іванівна, наїлися якихось отруєних "гостинців". Згадана жіночка, медик-пенсіонер, упродовж цьогорічної суворої зими щодня їздила у район прилуцького дачного масиву, де за свою жалюгідну пенсію підгодовувала покинутих напризволяще песиків та котиків. Їздила Марія Іванівна день у день, хоча її сусіди дуже критично ставилися до цього.